Шановні абітурієнти!
Працює
"гаряча лінія"
приймальної комісії:
(04841) 2-02-80,
096-635-64-63

 

Ізмаїльський інститут водного транспорту у Facebook

Новини

12.07.2017
diplom-fahivtca-putivkaЗдавалося б ще вчора прийшли на консультацію до приймальної комісії інституту схвильовані абітурієнти, -...
30.05.2017
derzhavni-ekzameni-2017У травні в Ізмаїльському інституті водного транспорту розпочалась державна атестація здобувачів вищої...
19.05.2017
znai-nashih2Студентка першого курсу факультету права і лінгвістики Ізмаїльського інституту водного транспорту,...
04.05.2017
triumf-studentskoi-naukovoi-dumkiНаприкінці квітня в Ізмаїльському інституті водного транспорту відбулась студентська науково-практична...
20.04.2017
delovaya-igraПрофессорско-преподавательский состав Измаильского института водного транспорта большое внимание уделяет...

Пошук

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 

Головна Новини Пам'яті поета і музиканта

Студенти Ізмаїльського інституту водного транспорту разом із деканом факультету права і лінгвістики, транспортних технологій і економіки, доктором філософії Людмилою Іванівною Котляр взяли участь у вечорі, присвяченому творчості нашого земляка, талановитого поета і музиканта Михайла Деонисійовича Василюка, який відбувся 24 жовтня в Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунав’я.

Вірші та пісні Михайла Василюка живуть, хвилюють душу і допомогають в розбудові України, про незалежність якої він мріяв і присвятив їй свої рядки:

Без незалежної мені
Не жить на світі незалежно.
Не розмовлять беззастережно
Й не звідать волі й уві сні.

Михайло Деонисійович Василюк народився 23 лютого 1942 року в с. Казбах (Лужанка) Тарутинського району Одеської області в родині переселенців зі Львовщини. У 1943 році сім’я Василюків переїхала в село Новоселівку Арцизького району. Він рано навчився грати на гармониці, бояні, з часом оволодів грою на багатьох музичних інструментах. У 15 років друкував свої перші вірші в районній газеті. Дитинство було тяжким. Рано осиротів. Своє сирітство згадує у віршах «Сором» та «Калачі»:

Я наплакався вволю …
Я стояв біля тину.
Захлинаючись слізьми,
Їв позичений хліб.
Я не кляв свою долю,
Ані прикру годину, -
Просто я був голодний Майже четверо діб!

Його талановита душа вбирала до себе колорит народних традицій. Незаурядні поетичні і музичні здібності Михайла були помічені. Він бере участь в районних, обласних, республіканських конкурсах молодих самодіяльних поетів та композиторів. Про нього йде слава, як про талановитого виконавця своїх творів під баян, бандуру. Працює директором будинку культури в селі Кислиця, потім в Першотравневому. Організовує нові колективи, шукає нові форми роботи, вивчає та впроваджує в роботу традиції та звичаї нашого краю.

Роки напруженої роботи у районі були насичені великими досягненнями. М. Д. Василюк став одним із ініціаторів відтворення на самодіяльній сцені класичних творів. Відновлено роботу музично-драматичного театру. Поставлені опери Гулака Артемовського «Запорожець за Дунаєм» та Миколи Лисенка «Наталка-Полтавка», «Сватання на Гончарівці», «Москаль-Чарівник» та ін., які були показані на сценах далеко за межами Придунав’я.

Згодом М. Василюк стає мешканцем Ізмаїлу, працює директором клубу моряків. Десять років життя в Ізмаїлі виявились особливо активними й творчими. Він керував хором, виступав як кобзар, читав власні вірші, виконував народні та свої пісні, брав участь у різноманітних культурно-мистецьких заходах. Але найдорожчим для себе він вважав ймення Кобзаря, яким і був офіційно, як член спілки кобзарів України.

Опанувавши гру на бандурі, він ніс з нею слово і пісню до людей. Бандура стала його улюбленим інструментом – незмінною супутницею його кобзарських виступів.

Любов до кобзарства зародила в авторові думку про створення вокального ансамблю, який би доносив народну пісню до слухачів.

Підібрав прихильників співу і створив співочий колектив «Кобзарська дума», який згодом здобув звання народного. Дякуючи «Кобзарській думі» пісні Василюка відомі в Придунав’ї, Одесі, Миколаєві, Києві та закордоном.

На вечорі в музеї Придунав’я лунали вірші і пісні Михайла Денисійовича, зокрема і у виконанні студента першого курсу Ізмаїльського інституту водного транспорта Сергія Нейчева та студентки п’ятого курсу Дар’ї Виходець. А декан ІІВТ Людмила Іванівна Котляр – колишня учениця Михайла Василюка, поділилась спогадами про улюбленого Вчителя.

Михайло Василюк – людина полум’яного темпераменту, творчого шаленства, залишив нам золоті розсипи своїх поезій, нев’янучу їх красу. Вогнистий син України, співець життя, молодості, любові – таким він залишився у пам’яті друзів і сучасників.

 
>>>